Зупинися на мить,
подумай,
подивися,
послухай!
Мільйони вбитих голодом українців, через що - десятки мільйонів не народжених дітей... Це був страшний геноцид Москви до українського нескореного народу...
О, як болючо решето трясло...
Гіркий корінчик - солодом найкращим.
Завмерла кров. І вимерле село.
Жнива? Жнива... Та не животворящі.
А між хатин - такий загуслий страх.
І думка плазом - їсти... їсти... їсти...
Розриті сховки в клунях і в ярах.
Колючі очі нелюдів-чекістів.
Біленька хата... На столі рушник
Аж обпікає... Бо ані крихтини...
Голодних душ глухий невчутий крик.
Розталий сміх змордовано-дитинний.
Без суду просівались в небуття
Смертельним вітром, у застиглій тиші,
Непережиті, згублені життя...
Це нашу пам'ять свічечка колише.
Галина Сливка
У бібліотеці коледжу організовано виставку –жалобу «Землі моєї ревний біль і жаль». Під час перегляду літератури студентами завідувачка бібліотеки Уляна Кусяк розповідає про великий геноцид українського народу, про голод 1932-33 років, який чорніє великою плямою на демографічній карті України.
Пам’ять про Голодомор
має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім на Землі!
Завідувачка бібліотеки Уляна Кусяк
Виставка-жалоба Голодомор (ФОТО)
