Новини проекту
Найзахопливіші детективи для підлітка
Wizeclub Education: курси додаткової освіти в Україні
Що робити, якщо болить поперек
Онлайн академія Mate academy – від мрії потрапити в IT до першої роботи
Мобільні додатки для підтримки організації навчання та співпраці в освітньому процесі
Школа англійської для дітей: важливість навчання та як вибрати кращу школу
Хто такий Зевс?
Вивчаємо англійську за допомогою читання
Благодійність та соціальна відповідальність бізнесу
Як обрати надувний басейн?
Як створити і розкрутити групу у Фейсбуці без блокування
Практичні рекомендації по вибору школи англійської мови
Options for checking articles and other texts for uniqueness
Різниця між Lightning та USB Type-C: одна з відмінностей iPhone
Столична Ювелірна Фабрика
Відеоспостереження у школі: як захистити своїх дітей?
Чим привабливий новий Айфон 14?
Розширений пакет за акційною ціною!
iPhone 11 128 GB White
Програмування мовою Java для дітей — як батьки можуть допомогти в навчанні
Нюанси пошуку репетитора з англійської мови
Плюси та мінуси вивчення англійської по Скайпу
Роздруківка журналів
Either work or music: 5 myths about musicians and work
На лижі за кордон. Зимові тури в Закопане
Яку перевагу мають онлайн дошки оголошень?
Огляд смартфону Самсунг А53: що пропонує південнокорейський субфлагман
БЕЗПЕКА В ІНТЕРНЕТІ
Вітаємо з Днем Вчителя!
Портал E-schools відновлює роботу
Канікули 2022
Підписано меморандум з Мінцифрою!

Перша психологічна допомога

Дата: 21 травня 2023 о 18:22, Оновлено 21 травня 2023 о 18:24
Автор: admin 0. 1.

ПЕРША ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА

Психіка людини має особливий механізм, певну здатність відновлюватися після психологічних травм та протистояти будь-якому впливу, який порушує її сталість. ПСИХОЛОГІЧНА СТІЙКІСТЬ - це здатність протистояти зовнішнім впливам, слідуючи своїм намірам і цілям. Головним чином психологічна стійкість проявляється двома способами. З одного боку, як здатність людини зберігати свої особистісні позиції та протистояти впливу, що суперечить її особистісним установкам. З іншого, як здатність реалізовувати свої особистісні позиції шляхом зміни обставин та регулювання власної поведінки.

Багато сучасних стресових ситуацій у дітей та дорослих виникає внаслідок військових дій - одного з найбільш екстремальних факторів. Тому в межах екстремальної психології дуже активно використовують первинну психологічну допомогу.

ПЕРША ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА (ППД)це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної психологічної допомоги людям, які зазнали впливу значних стресорів. Її надання не передбачає значної професійної підготовки, достатньо педагогічних знань, отриманих в межах загальноосвітнього психологічного інформування, і природної здатності проявляти співчуття, людяність.

У більшості випадків ППД надається під час тяжкого впливу психотравмуючої події на особу. Саме оцінка поведінки постраждалого є вирішальною для прийняття рішення про надання першої психологічної допомоги. З цієї точки зору важливим є оцінка станів.

ППД надають у випадках таких ПОРУШЕНЬ ПСИХІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

  • порушення когнітивних функцій  - нездатність зосередити увагу на важливих об'єктах, розсіяність, нездатність відвести увагу від стресора; порушення короткочасної пам'яті;  нездатність до аналізу, синтезу, узагальнення.

  • порушення емоційного реагування - невідповідність за силою та адекватністю реагування на емоційні стимули ( надмірна сила реагування, відсутність емоційного відгуку, емоційна лабільність/ригідність)

  • дезорганізація - неможливість виконувати складні координовані рухи через порушення дрібної моторики та великої моторики. Неможливість виконувати команди. Відчуття розбитості, слабкості/млявості, безладної активності.

  • Втрата здатності контролювати свою поведінку - нездатність самостійно ставити та досягати навіть прості цілі, велика кількість непогоджених, нескоординованих рухів, нездатність до зв'язного мовлення, словесні тиради, словесна агресивність.

  • Порушення адаптації до оточуючого світу - неадекватне сприйняття себе, своїх можливостей відносно навколишніх умов.

  • Деморалізація – розв’язність, вульгарність, цинізм, грубість, хамство. Нехтування будь якими нормами  етики та субординації, нормами гігієни. Неконтрольоване вживання алкоголю, наркотичних речовин.

ППД включає такі ЕЛЕМЕНТИ

  • ненав’язливе надання практичної допомоги та підтримки;

  • оцінювання потреб і проблем;

  • надання допомоги в задоволенні базових потреб (наприклад: їжа, вода, інформація);

  • слухання людей, не примушуючи їх говорити;

  • розрада та заспокоєння людей;

  • надання допомоги в отриманні інформації, встановленні зв’язку із службами та структурами соціальної підтримки;

  • захист людини від подальшої шкоди.

ЗАВДАННЯ ППД

  • формувати відчуття безпеки, зв’язку з іншими людьми, спокою і надії;

  • сприяти доступу до соціальної, фізичної та емоційної підтримки;

  • зміцнювати віру в можливість допомогти собі та оточуючим.

Під час надання ППД НЕОБХІДНО

  • знайти для розмови тихе місце, де ніщо не відволікатиме;

  • поважати конфіденційність і не розголошувати повідомлені особисті відомості;

  • бути поруч із людиною, але дотримуватися необхідної дистанції з урахуванням її віку, статі та культури (якщо потрібно обняти, то обов’язково спитати дозволу);

  • показувати зацікавленість, наприклад, киваючи головою чи вимовляючи короткі підтверджувальні репліки;

  • бути терплячим і спокійним;

  • надавати фактичну інформацію, чесно говорити про свої знання: «Я не знаю, але спробую для вас дізнатися»;

  • надавати інформацію зрозумілою мовою, простими словами;

  • висловлювати співпереживання людям, які говорять вам про свої почуття, перенесену втрату чи важливі події (втрата будинку, смерть близької людини тощо);

  • надати людині можливість помовчати.

Під час надання ППД ЗАБОРОНЕНО

  • змушувати людину розповідати про те, що з нею відбулося;

  • перебивати і квапити співрозмовника (наприклад, дивитися на годинник, говорити занадто швидко);

  • торкатися до людини, якщо немає впевненості про те, чи прийнято це в її культурному середовищі;

  • давати оцінку тому, що людина зробила чи не зробила, або її емоціям;

  • вигадувати того, чого не знаєте;

  • використовувати специфічні терміни;

  • давати обіцянки;

  • переказувати співрозмовнику оповідання, почуті від інших;

  • розповідати про свої власні труднощі;

  • думати і діяти так, немов зобов’язані вирішити за іншого всі його проблеми;

  • позбавляти людину віри у власні сили і здатність самій подбати про себе;

  • описувати людей, використовуючи негативні епітети (наприклад, називати їх «божевільними»).

ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

  • пам’ятати і розуміти, що в цьому стані людина є дуже схильною до навіювання та впливу, тому будь-яке слово може спричинити реакцію як миттєву, так і відстрочену;

  • використовувати принцип «приєднання і ведення»: якщо людина сидить, фахівець також сідає; якщо потерпілий рухається – активна психомоторна реакція, то фахівець, «приєднуючись», також починає рухатись, поступово сповільнюючи темп;

  • бути «активною силою», яка повертає людину до ситуації «тут і зараз»;

  • використовувати фрази-інтервенції чітко, коротко, впевнено. Нести посил: «Я з Вами, Ви не один. Я можу Вам допомогти»;

  • обов’язково представитися: «Я (ім’я)»;

  • сфокусувати потерпілого перш за все на фізичних відчуттях, наприклад: взяти за руку та попросити потиснути вашу руку (спитавши дозволу). Цим фахівець сприяє поверненню до людини відчуття контролю й активізує здатність відчувати своє тіло;

  • використовувати техніку «Три так» для встановлення ефективного контакту: поставити послідовно три прості запитання, на які людина з великою ймовірністю відповідатиме «так»;

  • поставити питання, що передбачає вибір, або попросити про щось, що людина здатна виконати, наприклад: налити в стакан води для себе, спитати, що вона хоче випити (чай чи каву), розповісти, куди вона піде, як тільки відчує себе краще;

  • уникати конфронтації, підтримувати будь-які позитивні зміни в поведінці потерпілої людини, заохочуючи словами і жестами;

  • зосередитися на досвіді потерпілої людини в подоланні стресових ситуацій, закінчуючи первинну інтервенцію. Звернутися до того, як у минулому вона долала стреси, що саме допомогло їй справлятися;

  • надати інформацію про можливі стани після травматичної події, контакти фахівців, до яких людина може звернутися в разі потреби.

ПІКЛУВАННЯ ПРО СЕБЕ ТА ІНШИХ ЧЛЕНІВ КОМАНДИ

Хоча допомога надається іншим, пережите в кризовій ситуації може негативно вплинути і на того, хто надає цю допомогу. Відповідальне надання допомоги також означає турботу про власне здоров’я і благополуччя. Фахівцям з надання такої допомоги необхідно берегти себе, щоб краще піклуватися про інших. Якщо працює команда фахівців, важливо знати й цікавитися самопочуттям усіх членів команди, переконатись, що той, хто надає допомогу, фізично та емоційно здатен допомогти іншим

ПЕРША МЕНТАЛЬНА ДОПОМОГА

В СТРЕСОВІЙ СИТУАЦІЇ ЗА МОШЕ ФАРХІ

Р – разом, обов’язково бути поряд. Під час травмуючої ситуації людина відчуває себе самотньою і безпомічною. Важливо повернути її до відчуття того, що «ми разом, ти не один».

І – ініціатива, підтримка ефективних дій. Наш перший порив – заспокоювати людину, яка страждає від тривоги. Цього не варто робити.

Замість цього слід спонукати до активних самостійних дій, щоб відновити в людини відчуття контролю.

З – запитання, які спонукають до роздумів. Канал спілкування з постраждалими від тривоги в час інциденту повинен бути ментальним, раціональним, ні в якому разі емоційним. Потрібні запитання, які вимагають активувати думки, а не емоції. Не варто говорити «Це нормально – бути наляканим, схвильованим». Варто говорити «Порахуй і скажи, скільки людей/машин/стільців зараз навколо тебе?» або «Де знаходиться найближче до тебе захищений простір?».

У – усвідомлення ситуації. Дуже важливо розповісти людині, яка постраждала, що було до ситуації, і що було після пережитої ситуації. Важливо підкреслити: ця ситуація вже завершилася.

ПРОТОКОЛИ НАДАННЯ ППД ПІД ЧАС ПЕРЕЖИВАННЯ

 НЕГАТИВНИХ ПСИХІЧНИХ РЕАКЦІЙ ТА СТАНІВ

ПРОТОКОЛ НАДАННЯ ППД

В ГОСТРИХ СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЯХ (А. ГЕРШАНОВ)

1. Заспокоїтися самому. Працювати тільки в достатньо стабільному емоційному стані.

2. Вкрай важливо не говорити про емоції.

3. Не говорити такі фрази: «Заспокойтеся», «Все буде добре», «Все пройде», «Життя налагодиться» тощо. Такого роду слова замість надії нададуть людині, якій ви допомагаєте, відчуття самотності. Вона вам не повірить і відчує, що ви її не розумієте, навіть якщо на словах погодиться з вами.

4. Сповільнити темп, щоб уповільнити реакції людини, якій надаємо допомогу. Говорити в більш повільному темпі, ніж зазвичай (набагато повільніше). Для людини, якій ми надаємо допомогу, зовнішній світ зруйнований, немає нічого стабільного. Необхідно бути реальними і дати відчуття опори, впевненості та стабільності.

5. Говорити чіткими короткими фразами. Можна підвищити голос. Почати можна з фрази «Подивися на мене. Ти бачиш мене?». Людина досліджує ефект тонального зору. Потрібно розширити цю тональність.

6. Встановити контакт і дати перше відчуття того, що є ще щось, крім пережитого жаху. Спочатку варто представитись. Не говорити, що ви є психологом. Психолог, психіатр, психотерапевт – ці слова краще не озвучувати: людина може почати додатково хвилюватися, що з нею щось не так.

7. Запитайте ім’я людини: «Як вас звати?».

8. Далі запитайте «Куди Ви йшли?», «Що Ви робили?», «Що збиралися робити, коли … (завила сирена, почалися обстріли – назвіть ситуацію, про яку раніше вам розповідала людина)?». Гострий стрес може розірвати неперервність життя. Ці запитання з’єднають ситуації в одну ціль, повертають відчуття неперервності життя.

9. Повторюйте за людиною відповідь чітко і ясно. Додайте, якщо знаєте ситуацію, без емоцій та подробиць. Ми озвучуємо порядок до того, як відбулася ситуація, потім саму ситуацію і те, що відбулося після.

10.Потрібно включити мислення, повернути відчуття контролю та особистої значущості. Цей етап потребує вашої творчості. Можна, наприклад, попросити порахувати людей, міряти комусь тиск (якщо є можливість), подивитися номери будинків довкола. Приклад формулювання «Допоможіть, мені дуже потрібно дізнатися, які номера найближчих будинків – того і того, у мене поганий зір».

11. Нормалізація. Говоримо про реакції, які відчуває людина: «Перекажіть те, що Ви бачите та відчуваєте, наприклад: сльози, розгубленість, тривога, спустошення, заторможеність, агресія тощо» та пояснюємо, що це нормальні реакції на ненормальну ситуацію.

12. Шукаємо ресурси. Завершуємо розмову з людиною на пошуках власних внутрішніх ресурсів сили. Важливо, щоб людина згадала свої приклади, варіанти справлятися у стресовій ситуації. Будь-які можливості давати собі раду: комп’ютерні ігри, прогулянка з собакою, пробіжка, їжа – всі варіанти, крім алкоголю та наркотиків, можливі. Не наше завдання зараз оцінювати способи справлятися зі стресом. Найкращий спосіб пережити шокові стресові ситуації – це відновлення контролю (за допомогою дій) і зв’язків з іншими людьми.

13. Ситуація, коли людина в ступорі. Якщо людина застигла та не реагує, застосовуйте голос (скажіть що-небудь впевнено та голосно), візуальні подразники (помахайте рукою перед очима). Можна спробувати дати в руки щось контрастне (якщо поряд є швидка допомога, можна у них взяти лід і дати в руки). Не потрібно бити по щоках.

ПРОТОКОЛ НАДАННЯ ППД ЛЮДИНІ З ОЗНАКАМИ СТРАХУ

Страх

Психологічні та організаційні заходи

Ознаки

Перший рівень

Захоплення уваги об’єктом, що

викликає страх, нездатність

самостійно «відволіктися» від

нього («не бачить» інших

стимулів, через що виглядає

«неуважним», робить помилки,

діє не зовсім адекватно до

ситуації).

Оцінити небезпечність ситуації для себе і

постраждалого. Убезпечитись. Усі наступні

дії виконувати з урахуванням фактору

небезпечності ситуації.

Зробіть припущення щодо стимулів

(об’єктів), які найбільш пов’язані з

виникненням реакції страху. Спробуйте

прибрати їх з поля уваги (з поля зору, слуху

тощо).

Сильне серцебиття, збліднення,

поверхневе дихання.

Допоможіть постраждалому оволодіти

собою: покладіть його руку собі на руку (ви

маєте бути спокійним), щоб він відчував

ваше спокійне дихання. Спонукайте його

дихати з вами в одному ритмі. Керуйте

процесом: «Вдих… видих… вдих… видих».

Дихайте глибоко і рівно. Можете

використати дихальну вправу для

заспокоєння (вдихайте глибоко в живіт і

повільно видихайте). Дайте попити холодної

води (нехай п’є дрібними ковтками) чи

дайте посмоктати м’ятну цукерку (сам

процес ковтання, смоктання заспокоює,

відволікає увагу від зовнішніх об’єктів).

Сильне напруження м’язів

(особливо тих, що відповідають

за згинання рук), яке заважає

робити координовані, плавні

рухи (рухи «ривками»).

Знижений контроль власної

поведінки. Можливе намагання

втекти з місця небезпеки.

 

 

Якщо постраждалий говорить, то слухайте

його, проявляйте зацікавленість, співчуття,

розуміння, терплячість.

Відволічіть його від ситуації, яка викликає

реакцію страху, задавайте питання чи

просіть зробити щось, що займе його увагу

(перелічити речі в приміщенні, пограти в

ігри на телефоні тощо).

Розімніть найбільш напружені м’язи

плечей, передпліччя, шиї, потилиці

(обов’язково запитавши дозволу).

 

Запропонуйте вправу «Безпечне місце».

Спробуйте мобілізувати власні ресурси

постраждалого для подолання страху,

актуалізуючи важливі для нього мотиви.

Другий рівень

Оцінити здатність постраждалого адекватно

оцінювати ситуацію, контролювати свою

поведінку

Навчити вправам, що суб’єктивно

знижують гостроту переживання

небезпеки, наприклад, «Безпечне місце»

Порадити батькам/близьким наглядати за

потерпілим.

Прийняти рішення щодо здійснення заходів

постійного нагляду та психологічної або

медичної допомоги.

Третій рівень

Консультація з метою визначення

психологічних особливостей, які стали

підґрунтям для реагування на стресову

ситуацію страхом (особливості емоційновольової сфери).

 

Консультація щодо формування здатності до

саморегуляції психічних станів, посилення

смислової регуляції діяльності.

Навчання вправам, що суб’єктивно

знижують гостроту переживання

небезпеки, наприклад, «Безпечне місце».

Порекомендувати заняття спортом чи

фізичними вправами.

 

ПРОТОКОЛ НАДАННЯ ППД ЛЮДИНІ З ОЗНАКАМИ ПАНІКИ

Паніка

Психологічні та організаційні заходи

Ознаки

Перший рівень

Переживання інтенсивної

тривоги, що не прив’язана до

певного об’єкту.

Оцінити небезпечність ситуації для себе і

постраждалого. Убезпечитись. Усі наступні

дії виконувати з урахуванням фактору

небезпечності ситуації.

Зупиніть постраждалого, якщо він

намагається втікати, усадіть його, забезпечте

доступ кисню (розстібніть ґудзики на

коміру, розступиться), дайте попити.

Неочікуване виникле сильне

серцебиття.

Біль у грудях (ніби болить

серце).

Відчуття задухи, кома в горлі.

Допоможіть постраждалому пережити цю

тяжку реакцію. Надаючи допомогу під час

панічної атаки, потрібно донести до

постраждалого, що від панічних атак не

помирають (це не серцевий напад), вона

сама минеться через кілька хвилин, треба

зачекати та намагатися заспокоїтися.

Говоріть спокійним голосом,

використовуйте навіювання: «Все добре»,

«Все під контролем».

Головокружіння.

Тремор.

Озноб чи навпаки відчуття

приливу крові.

Відчуття нереальності того, що

відбувається.

Втрата відчуття власної

особистості (хто я?).

Допомагаючи постраждалому, проявляйте

повагу до нього, співчуття, так як панічна

атака – це фізіологічний стан, який не

пов’язаний із сміливістю чи боязкістю, хоча

і виникає на фоні сильних емоційних

переживань.

Можливо нудота, неприємні

відчуття з боку шлунку.

 

Виражений страх смерті, страх

втратити самоконтроль чи

збожеволіти.

Допоможіть постраждалому взяти під

контроль його дихання. Керуйте:

«Вдих…видих». Можна дати

постраждалому паперовий пакет для того,

щоб дихаючи в нього, він візуально міг

контролювати процес дихання – бачив за

рухами пакету, як швидко і неспокійно він

дихає.

Прагнення втекти з цього місця.

 

Допоможіть постраждалому переключити

свою увагу з тілесних відчуттів на

сприйняття оточуючого світу –

запропонуйте йому описати те, що він

бачить навколо.

Створіть умови, за яких постраждалий

зможе розслабитися, використайте

релаксаційні техніки, вправи на

розтягування усіх груп м’язів (арка, дуга

Лоуена – прогин спини назад), дайте

відпочити.

Панічні атаки можуть повторюватися

протягом місяця. За можливістю потрібно

відслідкувати, які саме переживання,

ситуації їх запускають.

Другий рівень

Оцінити здатність постраждалого

контролювати свою поведінку за наявних

умов.

Порадити батькам/близьким наглядати за

потерпілим.

Прийняти рішення щодо здійснення заходів

постійного нагляду та психологічної або

медичної допомоги.

 

Третій рівень

Враховуючи стан постраждалого допомогти

освоїти психологічні засоби саморегуляції

психічного стану: засоби оволодіння

диханням, релаксації та підібрати

найефективніші для постраждалого.

Якщо вдається визначити, які саме

переживання запускають панічну атаку,

допомогти виробити адекватне ставлення до

ситуацій, які провокують ці переживання,

наприклад, навчити вправам, що

суб’єктивно знижують гостроту

переживання небезпеки («Безпечне місце»).

Якщо інформація про пережиті

постраждалим панічні атаки поширилась,

допомогти впоратися з переживанням

сорому, провини тощо.

 

ПРОТОКОЛ НАДАННЯ ППД ЛЮДИНІ З ОЗНАКАМИ ІСТЕРИКИ

Істерика

Психологічні та організаційні заходи

Ознаки

Перший рівень

Свідомість

(адекватність

сприйняття

дійсності)

зберігається, хоча

увага

постраждалого

прикута до його

потреб, відчуттів,

переживань, до

власного «Я»

Оцінити небезпечність ситуації для себе і постраждалого. Убезпечитись. Усі наступні дії виконувати з урахуванням фактору небезпечності ситуації.

Надмірна рухливість, безліч рухів, театральні пози.

Допоможіть постраждалому оволодіти собою: приберіть сторонніх, створіть спокійну обстановку. Залишайтесь з постраждалим наодинці (якщо це небезпечно для вас). Зненацька зробіть якусь дію, яка здивує постраждалого (переключить його увагу з своїх переживань на зовнішній світ).

Мова емоційно насичена, швидка, в змісті мови часто звучить тема власних потреб, їх фрустрації, несправедливості світу: «Я хотів …», «Мені потрібно…», «Всім байдуже до мене…», «Чому це зі мною сталося…».

Говоріть з постраждалим короткими фразами, впевненим тоном, змусьте його почати самостійно діяти: «Випий води», «Вмийся». Не потурайте бажанням потерпілого, будьте з ним строгим та стриманим (без надмірної суворості та зневаги).

Можливе ридання, схлипування.

Оцініть вірогідність вчинення постраждалим демонстративного суїциду (наприклад, наявність фраз на кшталт: «Коли я помру, ви усі пошкодуєте», «Я не хочу більше так жити…», демонстрація імітації різання вен, прагнення демонстративно усамітнитися, демонстрація наявності пігулок тощо).

Після істеричного припадку настає виснаження.

Укладіть потерпілого спати. Намагайтесь не залишати

його наодинці.

Другий рівень

Порадити батькам/близьким наглядати за потерпілим. Прийняти рішення щодо здійснення заходів постійного нагляду та психологічної або медичної допомоги (є можливість вчинення демонстративного суїциду).

При неможливості швидко організувати консультацію психолога і наявності ознак суїцидальної поведінки, провести профілактичну бесіду для зниження суїцидального ризику.

Третій рівень

Консультація з приводу визначення психологічних особливостей, які стали підґрунтям для реагування на стресову ситуацію істерикою (егоїстична спрямованість, акцентуації характеру, недостатньо сформована смислова сфера регуляції). За потреби порадити звернутися до лікаря-психіатра.

Оцініть вірогідність вчинення постраждалим демонстративного суїциду, за потреби провести профілактичну роботу.

Консультація з приводу зниження егоїстичної мотивації, формування, смислових рівнів саморегуляції та вольових рис

Моніторинг стану щодо можливості набуття у подальшому ознак ПТСР.

 

КОРИСНІ МАТЕРІАЛИ ЩОДО НАДАННЯ ППД

Тернопільський обласний центр соціально-психологічної допомоги «Родина

м. Тернопіль, вул. Коновальця, 18),тел. (0352) 28-79-29,  (067) 974-50-67

Сайт і фейсбук-група “Психологи-волонтери Тернополя” створені тернопільськими психотерапевтами та психологами-волонтерами. Тут можна отримати  першу психологічну та психотерапевтичну допомогу членам родин воїнів АТО, тимчасовим переселенцям, воїнам, які повернулися з зони проведення бойових дій, родичам загиблих військових.

Проєкт соціально-психологічної підтримки «Поруч»

Проєкт передбачає робочу групу психологічної підтримки, арттерапію, майстер-класи, розвиток здорового харчування та спортивні зустрічі для дітей. Заняття проходять у форматі онлайн, для цього потрібно обрати категорію, до якої належите та заповнити форму на сайті poruch.me.

Центр психосоціальної підтримки від Товариства Червоного Хреста України

м. Тернопіль, вул. Й.Сліпого, 7, ТВЦ “Атріум”, 1 пов., 10.0 -17.00, Пн-Пт

Контактна особа в Тернополі: Грушицький Олег (096-618-6197)

Контактна особа Товариства Червоного Хреста України: Леся Олійник (044) 234-65-98;  +38 063 993 5710)

e-mail: info@íedcíoss.oíg.ua

сайт: https://íedcíoss.oíg.ua/

Всеукраїнська мережа центрів психологічної допомоги «Крок назустріч»

м. Тернопіль, вул. Над ставом 6, 15-тий офіс, тел.044 222 90 94.

ГАРЯЧІ ЛІНІЇ:

Цілодобова лінія психологічної підтримки «Між нами» Львівський міський центр соціальних служб

0800307305. Дзвінки з будь-яких операторів - безкоштовні.

Цілодобова безоплатна правова допомога /FreeLegalAid.  0 800 213 103.

Центр психосоціальної підтримки НаУКМА та БО «Голоси дітей»

Гаряча лінія для дітей (08.00 - 22.00): 096 039 22 58; 099 198 57 95; 063 558 12 82.

Гаряча лінія НУО «Людина в біді»

Безкоштовні психологічні консультації (24/7) 0 800 210 160.

Центр-Ресурс Професіонал.

Системний сімейний психотерапевт. 09.00-20.00 тел. у Польщі +4873 311 52 96. Вайбер, телеграм: (067)-718-99-66; (063)-721-04-63; (066)-219-09-73.

Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації ГО «Ла Страда-Україна»

цілодобово, 0 800 500 335 (зі стаціонарних) або 116 123 (з мобільних). Дзвінки безкоштовні, анонімні, конфіденційні.

Електронні канали консультування:

  • Електронна пошта – hotline@la-strada.org.ua

  • Telegram – NHL116123

  • Messenger – lastradaukraine

  • Skype – lastrada-ukraine

Коментарі:
Залишати коментарі можуть тільки авторизовані відвідувачі.