ЯК ДОПОМОГТИ СОБІ
Насамперед потрібно розуміти, що суїцидальні думки часто вирішують та обслуговують життєві завдання. Адже, якщо поговорити з людьми, які думають про суїцид, стає очевидно, що в багатьох випадках це не бажання померти, а небажання жити в певних умовах.
Подумайте, про що сигналізують ваші суїцидальні думки, запитайте себе: «Чи є щось, що би могло змінити мої відчуття? Можливо, в моєму житті є щось, що має піти або, навпаки, з’явитися у ньому?». Навіть, якщо відповідь на це питання здається вам фантастичною або недосяжною для реалізації власноруч, це спроба глибше зрозуміти, що стоїть за суїцидальними думками, та налагодити діалог із внутрішніми частинами.
ЧОМУ ЛЮДИНА ВЧИНЯЄ СУЇЦИД?
Самогубство відбувається через незнання чи невміння подолати кризовий період у житті. Через те, що турбує щось, з чим людина справитися у конструктивний спосіб не може, не знає як.
Кризою може бути втрата близької людини, фінансові проблеми, серйозна хвороба, розірвання стосунків, проживання серйозного конфлікту чи катастрофи, алкогольна чи наркотична залежність, перебування на війні без відповідної психологічної підготовки, сексуальне насилля.
Втеча. Спосіб уникнення проблем, труднощів, відповідальності.
Страхи перед невідомим, страх самотності, страх не виправдати надії (свої чи когось), страх покарання, страх неприйняття таким яким є (сексуальна орієнтація, віра), страх бути незрозумілим, страх приниження, ганьби.
Цікавість. До того, що буде після.
Помста. Комусь за щось. Діти можуть мститися в такий спосіб за щось своїм батькам.
Відчуття провини. Бажання уникнути болю (фізичного і душевного).
Відсутність любові, підтримки, розуміння, сенсу життя.
Бажання звернути на себе увагу. Бажання викликати співчуття, жаль.
Ефект Вертера (наслідування суїцидальної поведінки улюблених героїв з фільмів, книг).
Психічні розлади.
Перебування у стані хронічного стресу (психічного та фізичного виснаження).
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ НА:
-
Слова про безсенсовість життя, про бажання померти: «Я хочу померти», «Я не можу більше так, треба з цим покінчити», «Усе скоро закінчиться», «Цей світ несправедливий. Не хочу (не можу) більше в ньому жити».
-
Безпорадність і безнадійність у поведінці людини.
-
Панічні атаки.
-
Затяжну депресію.
-
Посттравматичний стресовий розлад.
-
Замкнутість, тривале уникнення спілкування, ізоляція від оточуючих, втрата інтересу до стосунків, улюбленого раніше заняття.
-
Незвичні покупки: мотузки, зброя.
-
Раптове написання заповіту чи перепис усього майна.
-
Записи у щоденнику, малюнки, музика, яку слухає, фільми, які дивиться.
СУЇЦІДАЛЬНІ ФАКТОРИ
По-перше, це знижена толерантність до емоційних навантажень - це люди сенситивні, про яких ледве чи можна сказати, що вони товстошкірі або справді якісь пробивні. Вони дуже вразливі, дуже тендітні.
По-друге, у них часто спостерігаються особливості когнітивний сфери: інтелектуальна сфера у них структурована певним чином.
Це люди, які схильні до чорно-білих оцінок («усе або нічого», «погано — добре»), до категоричності своїх суджень, які не можуть знаходити якихось відтінків, нюансів відносин, ситуацій, емоційних проявів. Для них існують тільки дві категорії і ці категорії завжди полярні: вона вагається між «погано» і «добре», між «я потворна» і «я прекрасна».
У них може спостерігатися недостатня розвиненість комунікативних здібностей. При нейропсихологічному тестуванні пацієнтів, які зробили спробу самогубства, було показано, що у них знижений параметр, який англійською мовою називається verbal fluency (словесна швидкість) - швидкість, з якою людина може вимовити більше слів на певну букву або з певної категорії. Звідси автори такого дослідження роблять висновок, що на базовому рівні у таких людей страждає комунікативна компетентність, тобто вони гірше можуть підтримати комунікацію. Про що це каже? Про те, що вони — і це найголовніше - не можуть попросити про допомогу. А суїцидальне поведінка - це завжди крик про допомогу, але дуже специфічний.
Безумовно, у таких людей занижена самооцінка. Спостерігається депресивність, яка ще не досягла рівня депресивного розладу, але сприяє схильності до суїцидальної активності. У них обмежений репертуар стратегій подолання зі стресом, недостатність соціальної підтримки, почуття гумору, можливості якось переосмислити ситуацію, поглянути на неї зі сторони – таке собі стереоскопічне мислення.
АНТИСУЇЦІДАЛЬНІ ФАКТОРИ
- це та система, яка стримує. Поставте собі запитання: «Що зараз мене тримає в цьому житті?»
Інтенсивна емоційна прихильність до значимих інших, наявність якихось обов'язків, любов до батьків, до партнера. Іншими словами, з одного боку, емоційні прихильності як емоційний фактор, а з іншого боку, наявність обов'язків як більш раціональний фактор - усвідомлення обов'язків - якщо мене не буде, то зі значущими іншими щось станеться.
Безумовно, одним з найсильніших антисуїцидальних факторів є релігійні переконання - переконання про те, що самогубство - це гріх. Не має значення, які уявлення йдуть про це: що я потраплю в пекло або це якесь абстрактне переконання, що це гріх, значить, неважливо, які наслідки мене чекають, — цього просто не треба робити.
І нарешті, два критерії, про які зазвичай якось замовчують, вважають, що про це не треба говорити, але це дуже важливо. По-перше, це страх, страх болю, особливо, коли мова йдеться про те, що людина приймає рішення піти з життя і розуміє, що вона не може ніяким іншим шляхом це зробити, як тільки через біль, наприклад скинувшись з даху або через повішення, і це може її зупинити. По-друге, парадоксальний критерій - це естетичний критерій. Це небажання навіть після смерті виглядати непривабливо. Це теж зупиняє людину. Насправді, не існує якогось такого способу самогубства, який би повною мірою задовольняв якимось естетичним критеріям.
ПОРАДИ ЗДОБУВАЧАМ ОСВІТИ
1. Розвивайте емоційну гнучкість.
Студентське життя може бути нестабільним та непередбачуваним. Важливо навчитися пристосовуватися до нових обставин, управляти стресом та зберігати емоційну стійкість. Використовуючи техніки медитації, свідомого дихання та позитивного мислення можна розвинути емоційну гнучкість.
2. Навчіться керувати стресом.
Важливо вміти ефективно керувати стресом, щоб не допустити виникнення серйозних психічних проблем. Складіть особистий план керування стресом, який може включати фізичну активність, регулярний відпочинок та стратегії для покращення емоційного стану.
3. Розвивайте способи спілкування.
Однією з найважливіших рис успішної адаптації є здатність висловлювати свої емоції та шукати підтримку у співрозмовника. Розвивайте навички ефективного спілкування, що полегшить вам вираження своїх почуттів та зміцнить ваші взаємини з оточуючими.
4. Сприяйте розвитку само сприйняття.
Важливо розуміти себе, свої цінності та мету в житті. Вивчайте себе, розвивайте самосприйняття, визначайте особисті та професійні цілі.
5. Сприяйте стійкості та оптимізму.
Тренуйте позитивне мислення, вчіться шукати плюси в будь-якій ситуації та зміцнюйте вашу віру у власні сили.
ПАМ'ЯТАЙТЕ, що звертатися за допомогою — це не ознака слабкості, а скоріше мудра рішучість дбати про своє психічне здоров'я. Отримуючи підтримку друзів, близьких та рідних людей ви забезпечуєте собі стійкий фундамент для подальших успіхів та врегулювання різноманітних життєвих викликів.