СУЧАСНЕ РОЗУМІННЯ ПОНЯТТЯ ТЕРОРИЗМУ

Події останніх десятиріч у світі та сучасні події в Україні засвідчили, що  однією  з  актуальних проблем  сучасної  цивілізації  є  існування надзвичайно  гострої  проблеми тероризму, більше того – його ескалації. 

Тогочасний  тероризм  потрібно  розглядати,  як  організований  вид  злочинності.  Сьогодні  ера  терористів-одинаків  минає.  Терористична  діяльність  стає  добре організованою (спланованою,  належно  матеріально  забезпеченою  тощо).  Підготувати  та  вчинити терористичний  акт  без  придбання  зброї,  вибухівки  чи  інших  знарядь  фактично  неможливо.  А тіньовий  ринок  таких  предметів  контролюється  тією  самою  організованою  злочинністю.  Відтак організовані засади проглядаються не тільки у тероризмі, а й у низці пов’язаних із ним злочинів.

Визнання тероризму проблемою світового масштабу засвідчує  і прийняття багатьох нормативних актів  на  міжнародному  рівні.  Власне  у  цих  нормативних  актах,  на  нашу  думку,  варто  шукати основу  сучасного  розуміння  тероризму.  Центром  розробки  міжнародно-правових  документів  з боротьби з тероризмом є Організація Об’єднаних Націй. У її межах підготовлено й прийнято багато міжнародних договорів загального характеру, спрямованих на боротьбу з тероризмом, а саме:

– Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, зокрема, дипломатичних агентів, від 14 грудня 1973 р.;

– Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників, від 17 грудня 1979 р.;

– Міжнародна  конвенція  про  боротьбу  з  вербуванням,  використанням,  фінансуванням  і навчанням найманців, від 4 грудня 1989 р.;

–  Конвенція  про  безпеку  персоналу  Організації  Об’єднаних  Націй  та  пов’язаного  з  нею персоналу, від 9 грудня 1994 р.;

– Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом від 9 грудня 1994 р.

У  певний  спосіб  стосується  боротьби  з  тероризмом  і  Конвенція  ООН  проти транснаціональної організованої злочинності, від 18 грудня 2000 р.

Для перекриття світових фінансових потоків, спрямованих на підтримку терористів, прийнята Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму, від 9 грудня 1999 р.

Крім  універсальних  міжнародних  договорів,  спрямованих  проти  тероризму загалом,  діє  багато угод, завдання яких полягає в тому, щоб створити міжнародно-правову базу для боротьби з тероризмом на  окремих  напрямках  або  в  окремих  територіальних  просторах,  де  здійснюється  різноманітна діяльність  держав.  Зокрема,  міжнародно-правовою  основою  співробітництва  держав  у  боротьбі  із тероризмом  на  повітряному  транспорті,  оскільки  багато  терористичних  актів  здійснюються  на повітряних суднах або з їх використанням, як це було 11 вересня 2001 р. у США, є такі документи:

– Конвенція про злочини та деякі інші дії, що здійснюються на борту повітряного судна, від 14 вересня 1963 р.;

– Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден, від 16 грудня 1970 р.;  

–  Конвенція  про  боротьбу  з  незаконними  актами,  спрямованими  проти  безпеки  цивільної авіації, від 23 вересня 1971 р.;

– Протокол про боротьбу з незаконними актами насильства в аеропортах, які обслуговують міжнародну  цивільну  авіацію,  що  доповнює  Конвенцію  про  боротьбу  з  незаконними  актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, від 24 лютого 1988 р.

Ці документи були прийняті у рамках Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО). 

Міжнародно-правовою основою боротьби держав з тероризмом на морі є такі договори:

– Конвенція ООН з морського права, від 10 грудня 1982 р.;

–  Конвенція  про  боротьбу  з  незаконними  актами,  спрямованими  проти  безпеки  морського судноплавства, від 10 березня 1988 р.;

– Протокол про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі, від 10 березня 1988 р.

Величезну  небезпеку  представляють  можливості  використання  терористами  ядерного матеріалу за умови заволодіння ним. З цього приводу існує:

–  Конвенція ООН про фізичний захист ядерного матеріалу, від 3 березня 1980 р.;

– Міжнародна конвенція про боротьбу з актами ядерного тероризму, від 14 вересня 2005 р. 

Ще одним небезпечним засобом, який може опинитися у руках терористів з метою вчинення ними  терористичних  актів,  можуть  бути  зброя  і  вибухові  речовини.  З  метою  протидії  таким проявам у рамках ООН були прийняті два документи:

–  Конвенція  про  маркування  пластичних  вибухових  речовин  з  метою  їх  виявлення,  від  1 березня 1991 р.;

–  Протокол  проти  незаконного  виготовлення  та  обігу  вогнепальної  зброї,  його  складових частин  і  компонентів,  а  також  боєприпасів  до  неї,  що  доповнює  Конвенцію  ООН  проти транснаціональної організованої злочинності, від 31 травня 2001 р.

При ООН з 1973 року діє спеціальний комітет з тероризму, який працює у трьох напрямках:

– вироблення та узгодження правових норм; підготовка міжнародних договорів і конвенцій;

– виявлення та вивчення причин, що породжують тероризм;

– розроблення заходів боротьби з тероризмом.

Вносить свою лепту у протидію тероризму і Європейське співтовариство. Зокрема, держави–члени Ради Європи підписали:

– Європейську конвенцію про боротьбу з тероризмом, від 27 січня 1977 р.;

– Конвенцію Ради Європи про запобігання тероризму, від 16 травня 2005 р. тощо.

Враховуючи  вищевикладене,  можна  зробити  проміжний  висновок  про  те,  що  сьогодні міжнародним  співтовариством  ведеться  активна  діяльність,  зокрема,  прийнято  близько  півтора десятка  універсальних  міжнародно-правових  документів,  які  становлять  правову  базу  для діяльності держав, міжнародних організацій  та інших суб’єктів  міжнародного права  у  боротьбі  з одним з найбільших бід цивілізації – тероризмом.

Ці правові універсальні документи у своїй сукупності становлять те, що прийнято називати універсальним правовим режимом боротьби з тероризмом. 

Міжнародне  співтовариство  так  і  не  спромоглося  виробити загальноприйнятого поняття тероризму, хоча перші спроби визначення цього поняття і прийняття міжнародного договору з боротьби з тероризмом на міжнародному рівні були прийняті ще у 30-х роках ХХ ст. у рамках Ліги Націй, а саме: у 1937 році була відкрита для підписання Конвенція про попередження  і  припинення  тероризму,  під  яким  розумілися “злочинні  дії,  направлені  проти держави, ціль або  характер  яких полягають  у тому, щоб  викликати жах у певних осіб  або  серед населення”. На жаль, цю Конвенцію хоч і підписали 24 держави, але ратифікувала лише Індія.

Згодом після цієї невдалої спроби міжнародне співтовариство так і не дійшло єдиного висновку щодо  міжнародно-правового  визначення  тероризму,  хоча  спроб  було  чимало. 

Отже,  у  міжнародних документах і сьогодні ми маємо тільки перелік злочинів, які визнаються терористичними. 

Зокрема,  у  Конвенції  Ради  Європи  про  запобігання  тероризму  від 16  травня 2005  р. вказується,  що  для  цілей  цієї  Конвенції  термін «терористичний  злочин»  означає  будь-який  із злочинів, викладених і визначених в одному із  договорів. Тобто у назві цього документа йдеться про тероризм, а у тексті – про терористичні злочини. Це дає можливість висловити припущення, що ці поняття потрібно розглядати як синоніми. 

Окрім того, незважаючи на те, що Рада Безпеки ООН розглядає акти міжнародного тероризму як загрозу міжнародному миру і безпеці, ці акти, як правило, не підпадають під категорію «основних міжнародних злочинів», таких як геноцид, військові злочини, злочини проти людяності.  Тому  ці  злочини  не  належать  до  юрисдикції  жодного  міжнародного  суду  чи  трибуналу.

Терористичні  злочини (як  вони  визначені  в  універсальних  документах  про  боротьбу  з  тероризмом) підпадають  під  дію  національного  кримінального  законодавства  з  врахуванням  відповідних міжнародних аспектів. Отже, зобов’язання притягувати до судової відповідальності осіб, причетних до тероризму, лежить виключно на національних системах кримінального правосуддя [4, с. 66].

Хоча поняття «терор» і «тероризм»  увійшли у політичний лексикон  більше як два століття тому, однак ці явища існували дуже давно. Насиллям супроводжувалися більшість відомих подій, зафіксованих  в  історії  людства,  зокрема,  у  таких  формах,  які  сьогодні  цілком  можна охарактеризувати як терор і тероризм. 

Слово «терор» латинського походження (terror) і у буквальному розумінні означає страх, жах.

Словник сучасної української мови подає таке тлумачення поняття «терор»:

1) найгостріша форма  боротьби  проти  політичних  і  класових  супротивників  із  застосуванням  насильства  аж  до фізичного знищення;

2) надмірна жорстокість стосовно будь-кого; залякування [3].