Коротко про суїцид.

ІНФОРМАЦІЯ ПРО СУЇЦИД

Самогу́бство, суїцид (лат. sui caedere — вбивати себе) — умисне спричинення власної смерті, часто вчинене з відчаю, причину якого часто відносять до психічних розладів таких як депресія, біполярний розлад, шизофренія, алкоголізм чи наркотичної залежності. Часто відіграють свою роль стресові фактори, такі як фінансова скрута чи труднощі в міжособистісних стосунках, а також участь у так званих «групах смерті» в мережі Інтернет.

До засобів, спрямованих на запобігання самогубства, належать обмеження доступу до вогнепальної зброї, лікування психічних захворювань, наркотичної залежності, алкоголізму, покращення економічного розвитку, розвиток особистості, організація гарячої лінії спеціалізованої психологічної допомоги.

Суїцид, також відомий як завершений суїцид, є «дією відібрання власного життя».Спроба суїциду або суїцидальна поведінка без смертельних наслідків є нанесенням собі шкоди з бажанням закінчити власне життя, що не завершується смертю. Про сприяння суїциду йдеться тоді, коли одна особа допомагає іншій здійснити власну смерть опосередковано, надаючи пораду або засоби для цього. Цим воно відрізняється від евтаназії, де інша особа грає активнішу роль у смерті людини. Суїцидальне мислення — думки про самогубство.

До факторів, що впливають на ризик самогубства належать: психіатричні розлади, зловживання наркотиками, психологічні розлади, культурні, сімейні та соціальні ситуації, участь у «групах смерті» в мережі Інтернет а також генетика. Психічні хвороби та зловживання наркотиками дуже часто трапляються разом. До інших факторів ризику належать попередні спроби суїциду, доступність засобів для здійснення такої дії, самогубство в сімейному анамнезі чи травматичне ураження мозку. Наприклад, рівень самогубств серед сімей, що володіють вогнепальною зброєю, вищий, ніж серед сімей, котрі її не мають. Соціально-економічні фактори, такі як безробіття, бідність, бездомність та дискримінація, можуть стати тригером для суїцидальних думок. Близько 15–40 % людей залишають передсмертну записку. На генетику припадає 38 %-55 % суїцидальної поведінки.

Ігрова залежність пов'язана з великим відсотком людей із суїцидальним мисленням і спробами у порівнянні з рештою населенням. У середньому 12-24 % патологічних гравців здійснюють спробу самогубства. Відсоток самогубств серед їхніх дружин в три рази вищий за відсоток серед загального населення. Іншими факторами, які підвищують ризик ігрової залежності, є психічні розлади, зловживання алкоголем і наркотиками.

ВЧАСНО РОЗПІЗНАТИ ПСИХІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТА ЗВЕРНУТИСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ АБО Ж ДОПОМОГТИ КОМУСЬ,

ХТО ПОРУЧ — ВКРАЙ ВАЖЛИВЕ ВМІННЯ!!!

Наслідками ігнорування проблем із психічним здоров’я можуть стати клінічна депресія, емоційне вигорання чи навіть суїцид.

За даними ВООЗ, щороку близько 800 тисяч людей завершують життя самогубством. Хтось обриває власне життя кожні 40 секунд.

Багато самогубств трапляються імпульсивно в моменти кризи, коли людині важко впоратись з життєвими негараздами — фінансовими проблемами, розірванням стосунків чи наслідками серйозних хвороб. В зоні ризику знаходяться також люди, які мають тривалі психічні розлади, пережили катастрофу чи серйозний конфлікт, втрату близької людини, мають алкогольну чи наркозалежність, люди, які часто зазнають дискримінації (мігранти, переселенці, в’язні, представники ЛГБТ, трансгендери). Найсильнішим фактором ризику скоєння суїциду є попередня спроба його вчинити.

ЯКІ ОЗНАКИ В ПОВЕДІНЦІ МОЖУТЬ СВІДЧИТИ ПРО ТЕ, ЩО ЛЮДИНА МОЖЕ СКОЇТИ САМОГУБСТВО?

Тривалий смуток і перепади настрою можуть бути симптомами депресії — одним з головних факторів ризику скоєння самогубства.
Раптовий спокій після періоду депресії чи перепадів настрою.
Ізоляція. Свідомий вибір проводити час на самоті, уникати соціальних контактів та натовпу. Також сигналом є втрата інтересу або задоволення від діяльності, яка раніше людині приносила задоволення.
Зміни особистості або у зовнішності. У людини, яка думає про самогубство, може спостерігатися зміна у ставленні до звичних речей або зміни у поведінці — міміці, жестах, швидкості мовлення. Крім того, людина може раптом почати менше турбуватися про свій зовнішній вигляд.
Небезпечна або саморуйнівна поведінка. Це може бути необачне керування автомобілем, заняття небезпечним сексом та посилене вживання наркотиків чи алкоголю.
Часом людина, яка думає про самогубство, заздалегідь починає приводити свої справи до ладу — зустрічатися з членами сім’ї, дарувати своє особисте майно, складати заповіт та прибирати своє житло так, наче в ньому більше не житиме.

У багатьох випадках самогубству можна запобігти. Найкращий спосіб це зробити — знати фактори ризику, бути уважним до ознак депресії та інших психічних розладів, розпізнавати попереджувальні ознаки скоєння самогубства та втрутитися до того, як це може трапитися.

Люди, які отримують підтримку від близьких та мають доступ до служб підтримки психічного здоров’я, рідше реагують на суїцидальні імпульси, ніж ті, хто ізольований від цього.

Якщо вам здається, що людина поруч має намір скоїти самогубство, не бійтеся запитати її про це. У деяких випадках людині просто потрібно знати, що хтось дбає про неї і шукає можливість допомогти у цій ситуації. Вже після цього можна запропонувати людині звернутися за фаховою допомогою.

Людина може чітко визначати самогубство як про єдиний вихід. Поставтеся серйозно до будь-яких суїцидальних розмов або поведінки.

Це не просто попереджувальний знак того,

що людина думає про самогубство — це крик про допомогу.

Способи почати розмову про суїцид:
— «Я непокоюсь про тебе»;
— «Нещодавно я помітив/ла, що щось змінилося в тобі, і хочу поговорити про це з тобою»;
— «Я хотів/ла перевірити, як ти, бо останнім часом ти не схожий/а на себе».

Питання, які ви можете поставити:
— «Коли ти почав/ла це відчувати?»
— «Чи щось сталося, внаслідок чого ти став/ла відчувати себе так?»
— «Як я можу тобі зараз допомогти?»
— «Чи думав/ла ти про те, аби отримати допомогу спеціаліста?»

ПРИ РОЗМОВІ З ЛЮДИНОЮ,

ЯКА МАЄ СУЇЦИДАЛЬНІ НАМІРИ

Будьте собою. Дайте людині знати, що ви турбуєтеся і що вона не самотня. Підібрати правильні слова не так важливо, як проявити занепокоєння.

Слухайте. Дозвольте людині поділитися своїм відчаєм та дати волю почуттям. Якою б негативною не здавалася розмова, той факт, що вона вже відбувається, є позитивним знаком.

Будьте співчутливими й не засуджуйте. Людина вчиняє правильно, розповідаючи про свої почуття, як би важко про це не було чути.

Вселіть надію. Переконайте людину, що допомога доступна і що суїцидальні думки — тимчасові. Дайте зрозуміти, що її життя важливе для вас.

Поставтеся до людини серйозно. Якщо вам говорять щось на кшталт: «Я так пригнічений/а, я не можу продовжувати жити», запитайте, чи має людина думки про самогубство. У такий спосіб ви дозволяєте їй поділитися з вами своїм болем та показуєте, що ви стурбовані, сприймаєте її серйозно і що це нормально — ділитися своїм болем з вами.

ЧОГО НЕ ВАРТО РОБИТИ

Сперечатися з людиною, яка має суїцидальні наміри. Уникайте висловів на кшталт «у тебе є стільки всього, заради чого жити», «твоє самогубство зашкодить твоїй сім’ї», «шукай позитив», «припини це».

Діяти в стані шоку, «читати лекції» про цінності життя або говорити, що самогубство — це неправильно.

Обіцяти конфіденційність та збереження таємниці. Аби вберегти людину з суїцидальними намірами, вам може знадобитися консультація фахівця. Якщо ви обіцяєте зберегти розмову в секреті, у майбутньому ви будете змушені порушити своє слово.

Засуджувати себе. Ви не можете «полагодити» людину у відчаї. Щастя або горе близької людини — не ваша відповідальність.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ СУЇЦИДАЛЬНИХ ПРОЯВІВ В ПІДЛІТКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ.

РОЗРІЗНЯЮТЬ НАСТУПНІ ВИДИ САМОГУБСТВ:

1.Неусвідомлюване самогубство.

2.Самогубство як ризикована гра і ризикована легковажність.

3.Психопатологічне й агресивно-невропатичне самогубство:

-маніакальне самогубство осіб, охоплених галюцинаціями або мареннями;

-самогубство меланхоліків у стані глибокого смутку, скорботи, гіпертрофованих докорів совісті, суму, журби;

-самогубство охоплених нав’язливими ідеями;

-автоматичне чи імпульсивне самогубство.

4.Самогубство психічно нормальної людини з такими видами суїцидальної поведінки:

-демонстративно-шантажувальна форма суїцидальної поведінки:

форми суїцидальної поведінки: внутрішні форми: суїцидальні думки, уявлення, емоційні переживання, задуми, наміри; зовнішні форми: суїцидальні спроби і завершені суїциди;

-егоїстичний суїцид, що виникає через руйнування соціальних зв‘язків особистості з суспільством;

-альтруїстичний суїцид, який виникає у формі самопожертви задля захисту інтересів групи (фанатики тощо);

-аномічний суїцид, який виникає внаслідок виснаження;

-суїцид, спровокований засобами масової інформації;

-суїцид, спричинений депресією.

Серед мотивів, які пояснюють спроби самогубства, самі підлітки й експерти-психологи вказують на різні спонуки в такий спосіб вплинути на інших людей:

-«дати зрозуміти людині, у якому ти розпачі» – близько 40%;

-«змусити шкодувати людину, що погано до тебе ставилася» – близько 30%;

-«показати, як ти любиш іншого» і «з'ясувати, чи любить справді тебе інший» – 25%;

-«вплинути, щоб інший змінив своє рішення» – 25%;

-«заклик, щоб прийшла допомога від іншого» – 18%.

У суїцидальній поведінці підлітків можна умовно виділити 3 фази:

1.Фаза обдумування – свідомі думки про здійснення суїциду, які можуть вийти з-під контролю і стати імпульсивними (спостерігаються зміни в поведінці і зовнішньому вигляді).

2.Фаза амбівалентності – настає за умов появи додаткових стресових факторів (підліток висловлює погрози або наміри суїциду, «крик про допомогу»).

3.Фаза суїцидальної спроби – швидка друга фаза переходить у третю.

Науковець-психолог В. Силяхіна вказує, що більшість суїцидальних підлітків (до 70%) обмірковує і здійснює суїцид упродовж 1-2 тижнів. Але підлітковому віку властива імпульсивність дій, тому інколи тривалість усіх трьох фаз може бути дуже короткою, не більше 1 години.

Якщо суїцидальна спроба не завершилася загибеллю, у людини наступає етап постсуїцидальної кризи, який триває аж до повного зникнення суїцидальних тенденцій.