ГУРМАН – ВЕЧІР «СМАЧНО У ШЕВЧЕНКА»

Щорічно в березні Україна відзначає Шевченківські дні – дати народження і смерті поета, що став головним українським пророком і народним символом. Його називають провісником нового життя, народним пророком, титаном духу, який уболівав за долю рідного народу, тому й залишив нащадкам духовний заповіт, що передається із покоління в покоління, від роду до роду.

Однією з маловивчених сторінок Тараса Шевченка є народна кухня, а саме – гастрономічні вподобання.

Здобувачі освіти  другого курсу групи 2-ХТ-ВХП-10/11 разом з класним керівником Стефанією Кундрат провели гурман-вечів «Смачно у Шевченка».

Метою даного заходу є вивчати традиції та особливості харчування наших предків в особі Шевченка; формувати вміння і навички у приготуванні страв стародавньої української кухні; розвивати гастрономічну культуру їжі, пізнати ще деякі цікаві гастрономічні сторони життя великого поета.

У процесі заходу здобувачі освіти ознайомилися з кулінарними вподобаннями Тараса Григоровича від маленького бідного хлопчика з багатодітної кріпацької сім’ї, де часом не вистачало і хліба до відомого поета, який  дуже любив сам особисто пригощати  дітей з вулиці  солодощами.

У своїх презентаціях студенти відзначили, що в роки навчання Тарас жив «по-студентськи» впроголодь, а здобувши визнання, полюбляв і делікатеси, купуючи їх за гонорари від замовлень, і прості страви української кухні.

Улюбленою його їжею був справжній український борщ, «затертий пшонцем і затовчений старим салом» та борщ з карасями, вареники з сиром з грубої гречаної муки та такі ж самі галушки, пельмені, ковбаси та сало. 

Тарас Шевченко (який за гороскопом був Рибою) особливо знався на рибних стравах. «Лящі дніпрові», карасі сушені або «засмажені зі сметаною», судак і щука, «міцно приправлена перцем». Неможливо перерахувати всі страви, що згадує Тарас Григорович у своїх творах.

А ще любив пити «джерело натхнення» – так він називав чай із самовара. У чай Шевченко любив додавати ром, до того ж у такій кількості, що його друзі жартували: мовляв, Тарас п'є не чай із ромом, а ром із чаєм. Кавою Тарас Шевченко захопився в Академії мистецтв. Вона піднімала тонус й підтримувала працездатність студентів-художників.

Майбутні фахівці групи зробили висновок, що слід пам’ятати історію нашої гастрономічної культури: як харчувалися наші предки, як поєднували смакові властивості продуктів, які технології використовували, адже на сьогодні велике значення приділяється здоровому харчуванню, а їжа наших предків була саме такою. І ще - якщо не готувати автентичну їжу, вона зникне. Ми не можемо допустити, щоб зникло наше минуле, наші корені, наша пам’ять…

Класний керівник Стефанія Кундрат

Смачно у Шевченка (ФОТО)