ПОЕТИЧНІ ЧИТАННЯ «УКРАЇНСЬКА МОВА – БРОНЕЖИЛЕТ НАЦІЇ»

О не згуби свого народу,

Безсмертна мово, рідна і терпка,

Ти є душа співучого народу

Що був, і є, і буде у віках.

Мова - духовний скарб нації. Це те, що живе в наших серцях. Саме у ній відображено і зафіксовано найглибші витоки свідомості народу та його ментальність, закодовано народну мудрість і споконвічні знання. Українська мова – це генератор і найвища форма патріотизму серце нашої нації, а нація – це особистість, вона має обличчя, темперамент, свою культуру, мораль, честь і гідність, своє минуле, теперішнє і майбутнє.

Саме українській мові, як державності, були присвячені поетичні читання у групі 1-ХТ-ВХП-7/9 (класний керівник Ольга Дрюченко), які пройшли у затишній атмосфері у літературно-музичній студії «Парнас».

На заході здобувачі освіти вкотре підняли питання важливості рідної мови для кожного українця, її значення у формуванні національної свідомості.

Український народ віками змушений був зі зброєю в руках оборонятися і відстоювати своє право на вільне життя, право на рідну землю, на рідну мову. У доробку кожного поета, письменника є твори, присвячені мові, боротьбі українського народу. Як приклад студенти представили вірші Лесі Українки, Ліни Костенко, Василя Стуса.

Саме сьогодні, як ніколи, є актуальними слова Шевченка, коли наш народ самовіддано та героїчно відстоює власну свободу та волю. Пророче Шевченкове слово на вустах наших воїнів-захисників, волонтерів, дипломатів, письменників, студентів, школярів – у всіх, у кого в серцях жевріє любов до України, рідного слова, у кожного, хто наближає нашу перемогу. Великий поет – це голос епохи. Він говорить про нинішнє, оспівує минуле, але погляд його завше націлений у майбутнє. Саме Шевченко прийшов, щоб сказати світові: «Ми є, ми – народ, ми - нація».

Усе, що відбувається – відображається у піснях, у віршах. Свої авторські поезії представили студенти Галина Бахмут (гр. 1-ХТ-ВХП-7/9), Вероніка Чугалінська (гр. 1-ГРС-7/9), Едуард Ковальов (гр. 2-ХТ-ВХП-5/9). У своїх творах вони спробували передати те, що болить: жах війни, віру в перемогу.

Не дивлячись на всі перешкоди, українська мова живе, розвивається та вдосконалюється. Сьогодні, як ніколи  ми хочемо сказати: «Хай живе рідна мова». Наша українська мова – це золота скарбниця народної душі, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України.

Класна керівниця Ольга Дрюченко

Поетичні читання Мова (ФОТО)