ПОЕТИЧНІ ЧИТАННЯ «ТВІЙ ГОЛОС ПРОРОЧИЙ ЗВУЧИТЬ КРІЗЬ ВІКИ!»
З нагоди 209-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка в групах 1-ХТ -ВХК-5/9 та 1-ГРС-5/9 відбулися поетичні читання «Твій голос пророчий звучить крізь віки!».
Студенти читали твори Шевченка, в яких переплелися долі кріпачок з долею неньки-України, боротьба гайдамаків та козаків з боротьбою народу за щастя і волю. І досі Тарас Шевченко закликає своїм словом любити рідний край, брататися сильному із слабшим, бути справедливим і чесним. Всіх українців він гуртував, збирав докупи і єднав в один великий український народ.
Доля Тараса Шевченка і доля України - невіддільні. Шевченко жив Україною, за неї страждав і для неї гартував свою волю, для її пробудження і визволення писав своє неопалиме безсмертне пророче слово, утверджуючи віковічне прагнення українського народу до волі.
«Кобзар» - це не просто книга, це сплав непримиренності до катів і неприйняття духовного рабства. Вона призначена для пробудження усіх синів у всі століття», - як сказав поет. Вона створює навколо себе таку духовність, в якій мають виростати всі покоління народу. Великий Кобзар і сьогодні незримо присутній у нашому житті, звертається до нас усіх зі своїми безсмертними думами.
Нас просто не існує без Шевченка. У ньому вся наша історія, все наше буття.
Слова Тараса Григоровича Шевченка актуальні і нині. Його поезія досі сучасна.
День народження Шевченка зустрічаємо у протистоянні московській навалі. Вже більше року йде повномасштабна війна, і Тарас Шевченко також воює. Його слова надихають українців і в тилу, і на передовій. «Борітеся – поборете!» стало гаслом українців. Поетове слово звучить з вуст наших бійців, додає сил для протистояння.
У поезії Шевченка знаходимо силу, наснагу і віру в нашу Перемогу.
І він бачить усі наші справи,
Хто є друзі, а хто вороги.
Бачить біди і злети держави,
Й додає нам і сили й снаги…
Щоб жили ми і вчились , як треба,
Й пам’ятали свій корінь завжди,
Щоб любили і землю, і небо,
Й не було щоб чужої біди.
Щоб ми разом ходили на свято,
Вкупі завжди з братами були,
Мали друзів завжди і багато,
Щоб боротись уміли й могли.
І я вірю! Подякують люди
І згадають, я вірю, про нас.
І тоді нам не соромно буде
За життя, що пророчив Тарас.
