РІДНА МОВА МОЇХ БАТЬКІВ, МОГО НАРОДУ І МОЯ
Мова – то серце народу:
гине мова, гине і народ,
хто цурається своєї рідної мови,
той у саме серце ранить свій народ.
Іван Огієнко
21 лютого у коледжі з нагоди відзначення Міжнародного дня рідної мови класний керівник груп 1-М-5/9, 1-ПТБ-5/9 Надія Березівська провела зі студентами тематичний захід – відкриті діалоги «Рідна мова моїх батьків, мого народу і моя».
Захід проведено з метою зміцнення державотворчої функції української мови; формування особистості здобувачів освіти, здатних гідно передати духовні надбання свого народу, попередніх поколінь; виховання любові до рідного слова, краю, народних пісень; формування культури мовлення, справжнього патріотизму.
Захід був досить насиченим, яскравим, сповнений духом патріотизму. Здобувачі освіти мали чудову нагоду освідчитись у любові до рідної української мови, в віршах, прислів’ях, піснях прославляли красу рідної мови і вкотре належно вшанувати її. Бо українська – це мова свободи й волі, могутня зброя українського народу в боротьбі за нашу незалежність і Перемогу.
Росія століттями намагалася знищити разом з мовою наше культурне національне обличчя, русифікувати українців, спотворити факти нашої історії.
Вислів давньогрецького філософа Сократа «Заговори, щоб я тебе побачив» сьогодні є влучним пострілом перед російською навалою. Адже у воєнних умовах та жорстоких терористичних актах з боку московитів українська мова стала ще й стратегічною зброєю, символом незламності та віри.
Українська мова століттями продовжує передаватися від покоління до покоління, протистоїть ворожій пропаганді та захищає національні цінності.
Нині наша рідна мова – це потужний бренд! Розмовляти та думати українською, мовою сильної та незламної нації!
Українською мовою розмовляли наші діди та прадіди, а матері та бабусі співали колискові! Народ наш сміявся і плакав рідною мовою. Шануйте і любіть рідну мову, піклуйтеся про неї, захищайте, розкривайте для себе її велич й могутню силу. Збережіть її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь!
Як довго ждали ми своєї волі слова.
І ось воно співа, бринить.
Бринить, співає наша мова,
Чарує, тішить і п’янить.
Олександр Олесь
