Новини проекту
Спільноті адміністраторів сайтів шкіл та ліцеїв!
Новий навчальний рік!
Найзахопливіші детективи для підлітка
Wizeclub Education: курси додаткової освіти в Україні
Що робити, якщо болить поперек
Онлайн академія Mate academy – від мрії потрапити в IT до першої роботи
Мобільні додатки для підтримки організації навчання та співпраці в освітньому процесі
Школа англійської для дітей: важливість навчання та як вибрати кращу школу
Хто такий Зевс?
Вивчаємо англійську за допомогою читання
Благодійність та соціальна відповідальність бізнесу
Як обрати надувний басейн?
Як створити і розкрутити групу у Фейсбуці без блокування
Практичні рекомендації по вибору школи англійської мови
Options for checking articles and other texts for uniqueness
Різниця між Lightning та USB Type-C: одна з відмінностей iPhone
Столична Ювелірна Фабрика
Відеоспостереження у школі: як захистити своїх дітей?
Чим привабливий новий Айфон 14?
Розширений пакет за акційною ціною!
iPhone 11 128 GB White
Програмування мовою Java для дітей — як батьки можуть допомогти в навчанні
Нюанси пошуку репетитора з англійської мови
Плюси та мінуси вивчення англійської по Скайпу
Роздруківка журналів
Either work or music: 5 myths about musicians and work
На лижі за кордон. Зимові тури в Закопане
Яку перевагу мають онлайн дошки оголошень?
Огляд смартфону Самсунг А53: що пропонує південнокорейський субфлагман
БЕЗПЕКА В ІНТЕРНЕТІ
Вітаємо з Днем Вчителя!
Портал E-schools відновлює роботу
Канікули 2022
Підписано меморандум з Мінцифрою!
ВИДНО ПАНА ПО ХАЛЯВАХ - КОЛЕКЦІЯ НАРОДНОГО ВЗУТТЯ
25 січня студенти ІІ-го курсу спеціальності «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність» разом із викладачем Галиною Сукач, використовуючи новітні форми роботи - інтерактивні екскурсії, відвідали Тернопільський обласний краєзнавчий музей, а саме виставку «Видно пана по халявах…» (колекція народного взуття із фондової збірки ТОКМ).
У давніші часи взуття, а зокрема чоботи й черевики, були доступними не усім – вони були своєрідним мірилом достатку. Кожен представлений на виставці експонат сам по собі є цікавим, оскільки відображає так звані модні тенденції того чи іншого часу, а тип, фасон, матеріал і характер оздоби можуть багато розповісти про його власника – наприклад, про його соціальний статус чи територію проживання
Чоботи шили з чотирьох частин: передка, халяви, задника і м’якої підошви. Вони були широкі в ступні та пальцях, з негострим носком. Халяви, зшиті поздовжнім швом з внутрішнього боку, дозволяли розрізняти чоботи на праву і ліву ногу. Задник і підошва робилися з двох-трьох шарів шкіри та мали луб’яні прокладки біля п’ятки. Замість підбору під п’ятою за допомогою трьох шипів кріпилася залізна підковка – пласка скоба або зігнута дугою металева смужка до 1 см завширшки, прибита ребром. Чоботи були низькими, до середини литки, або високими, до коліна. За способом вичинки шкіри розрізняли юхту, кардибан, сап’ян. На низькі чоботи йшла, переважно, юхта зі шкіри ялівок чи молодих бичків, що відрізнялась цупкістю і більшою водонепроникністю. З кардибану або сап’яну – дорогих ґатунків фарбованої тонкої, але міцної шкіри кіз, овець, телят чи лошат, шили дороге й святкове взуття.
Крім чобіт з товстої, але м’якої ялової або свинячої шкіри виготовляли ще один давній тип стягнутого взуття без халяв – постоли (ходаки, моршні). Чотирикутний шматок шкіри мочили, передні краї закладали один на один або в стик, щоб утворився тупо- або гостроносий передок, який зшивався. Завдяки підрізаним і загнутим на п’ятці двом бічним кінцям, постоли досить глибоко сідали на ногу. Крізь отвори по краях пропускали ремінці (волоки), якими стягували взуття по нозі та густо й високо обмотували литки поверх онуч. Постоли носили міщани, ремісники і селяни, переважно влітку, а в деяких місцевостях – в усі пори року.
У північній і східній Європі балтійські, фінські та слов’янські племена здавна використовували личаки – взуття, плетене з кори дерев. На території українського Полісся його виготовляли з лика липи, верби, лози чи в’яза. На виготовлення одного личака йшло близько семи двометрових ликових смужок по 1,5–2 см завширшки. Їх сплітали скісним або прямим способом. На нозі личаки кріпилися завдяки протягнутому крізь петлі шнурку, обмотаному поверх полотняних онуч майже до колін. За рік селянин міг зношувати 50–60 пар личаків, а на сім’ю з чотирьох чоловік іноді було потрібно до 150 пар.
У Тернопільському обласному краєзнавчому музеї зберігається понад 60 пар різноманітного народного взуття, яке носили жителі нашого краю у ХІХ-ХХ ст.
На виставці представлені традиційні чоловічі і жіночі чоботи, оздоблені постоли, вишукані черевички, виготовлені зі шкіри сільськими майстрами та фабричного виробництва, а також примітивне взуття, плетене із рослинних матеріалів.
Кожен представлений експонат сам по собі є цікавим, оскільки відображає так звані модні тенденції того чи іншого часу, а тип, фасон, матеріал і характер оздоби взуття можуть багато розповісти про життя та побут людей минулої епохи.
Інформація була надзвичайно цікавою та пізнавальною.
Коментарі:
Залишати коментарі можуть тільки авторизовані відвідувачі.